Сьогоднішнє недільне Євангеліє міститься в 14 главі Євангелія від Луки. Її особливість в тому, що тут Ісус багато навчає на тему вечері, перебуваючи на вечері одного визначного фарисея. Саме в такому контексті важливо відчитати сьогоднішню притчу про велику вечерю. Христос відгукнувся на запрошення перебувати за одним столом з тими, які, як пише євангелист “назирали за ним”.
У притчі, яку каже Христос до всіх присутніх, всі чомусь шукають несерйозні відмовки, щоб не йти на вечерю. Роблять це дуже культурно, перепрошуючи. Але, оскільки вечеря готова, господар кличе інших. Навіть змушує їх покуштувати вечерю. Переконаний, що всі присутні за столом, які чули цю притчу і легко відчитували біблійну символіку слова “вечеря”, розуміли про що йдеться.
Чи розуміємо ми те, що кожен охрещений є покликаним бути на “вечері”? Чи усвідомлюємо ми, що ті, кого ми вважаємо атеїстами, “голубими”, злодіями, “баригами” можуть зайняти наші місця на цій “вечері”? Чи ми здаємо собі справу, що Бог не хоче чути наших вибачень, а хоче спілкуватися з нами? Чи здатні визнати те, що ми покликані обирати і це нас робить обраними? Св. Іван Золотоустий сказав: “Христос не лише ввів розбійника в рай є, але ввів його ще до всіх, навіть перш апостолів, – щоб ніхто після цього не заперечував входу (в рай), щоб не впадав у відчай через своє спасіння, бачачи, що той, хто зробив незліченні гріхи замешкав в царських палатах”
Господар із притчі хоче, щоб його запрошення сприймали серйозно. Якщо Ви до прочитання читаєте цього тексту вагалися, чи йти сьогодні до храму, я б радив піти на Літургію, що є знаком тієї Небесної Вечері.